Цей день — не просто ще один день народження; це нова сторінка мого життя. Минулого року я підняла келих і сказала: “Хочу закохатися”. І я дійсно закохалася — у життя, у моменти, що роблять кожен день особливим, і найголовніше — у себе.
Я прожила на цій землі вже 51 рік, і тільки тепер, як мені здається, я почала бачити й відчувати життя інакше — без метушні та поспіху. Сьогодні я, як ніколи, чесна із собою… я бачу свою силу і пишаюся тим, як іду шляхом свого життя…
Я зустрічала себе в найскладніші моменти… я визнала свої слабкі і оцінила сильні сторони. Щоразу, коли здавалося, що більше не витримаю, я згадувала, скільки вже витримала, і, заплющивши очі, стиснувши зуби, твердила собі: “Я ніколи не здамся”.
Сьогодні я досі вчуся… Я вчуся жити в теперішньому, помічати моменти, які роблять мене щасливою, і відпускати те, що більше не приносить радості.
Я вчуся бути в гармонії з собою. Ловлю стан спокою, який приходить не одразу і постійно намагається вислизнути… Я готова до любові, відчуваю її в кожному подиху, в кожному погляді на світ.
Але тепер я більше не поспішаю… Мені не потрібно поспішати, щоб заповнити порожнечу, адже її більше не існує — я цілісна сама по собі.
Сьогодні я обираю. Я дозволяю собі обирати, тому що знаю, хто я. Я більше не зраджую себе заради стосунків. Моя любов до себе настільки глибока, що якщо на моєму шляху не зустрінеться той, хто стане моїм справжнім супутником, я знаю, що в мене є я і цілий світ, створений мною… І цей світ наповнений моїми рідними, близькими, друзями, сонячними моментами та теплими спогадами… І цього достатньо.
Мене не лякає слово “самотність”… це не ворог, а простір, де я знайшла своє справжнє “я”.
Самотність перетворилася на СВОБОДУ… і я наповнюю своє життя змістом і радістю, і якщо любов прийде, я прийму її з відкритим серцем. Але я більше не боюся бути сама собі домом.
Я вступаю у новий, 52-й рік, із глибоким усвідомленням своєї сили і досвіду. Цей вік — не просто цифра, це любов, мудрість і сила, яких у мене раніше не було і які я хочу примножити з роками… Я навчилася бути собі другом і цінувати моменти тиші, які дарують мені силу.
Мені вдалося пережити багато, і кожне випробування навчило мене важливого: я не боюся падати, бо знаю, як підніматися. Я не боюся відкриватися світу, бо пройшла через розчарування і стала лише сильнішою. Я не боюся любити і вперше в житті я відчуваю справжню свободу — свободу бути собою, бути чесною із собою, без страху втратити когось чи щось. Вперше в житті я більше не прагну швидкого результату, бо кожен крок на шляху вже має цінність.
Я зрозуміла, що моє щастя — це не якась далека ціль чи чужі очікування. Воно тут, у простих речах. У тому, як я дозволяю собі насолоджуватися життям, бути собою, не поспішаючи кудись і не озираючись у минуле зі жалем.
Сьогодні я з відкритим серцем розумію, що все, що потрібно для щастя, вже всередині мене. Я більше не шукаю підтвердження своєї цінності через інших. Я навчилася приймати і любити себе. Сьогодні я святкую не просто свій вік, я святкую себе.
І за моєю традицією — дарую своєму наступному року слово, яке буде символом, компасом, навігатором… і нехай це слово буде — ЛЮБОВ…
До 52 років я нарешті полюбила себе і усвідомила, що це одне з найважливіших досягнень, яких варто встигнути досягти в житті
Comments