Тато.. сьогодні йому було б 77… Але.. вже 4 роки як я розмовляю з ним дивлячись на небо…
....Твій дзвіночок, тату, не переставав дзвеніти... і на твоєму віконці завжди цвітуть квіти... і веселка... веселка у твоєму небі від дощу та сонця...
… стара японська легенда яку я згадую дуже часто...
… Коли людина йде в небеса, Бог, щоб вона не сумувала, дарує їй віконце, в яке видно його рідних та друзів.
На віконці стоїть у горщику квітка і до гілочки прив'язаний дзвіночок.
Коли хтось згадує людину — дзвенить дзвіночок, коли говорить про неї гарні слова — світить сонце, а коли про неї плачуть — йде дощ і квіточка росте, радує небожителя.
У перші дні часто дзвенить дзвіночок, чути добрі слова, люди плачуть, шкодуючи про його звільнення.
Але з часом дзвін все рідше, сонце не заглядає у вікно, мало дощів і квіточка пропадає.
Але у кожного має бути серце, що любить, яке згадає, скаже ніжні слова, попросить зі сльозами Бога, щоб душа не блукала в пітьмі. Нехай усім, хто пішов у захмарну далечінь, буде спокійно. Нехай дзвенить дзвіночок і нехай цвіте квіточка…
Comments